За рішенням Генеральної асамблеї ООН і Європейського парламенту цей день визнано Міжнародним днем пам'яті Голокосту.
Голокост є винятковою трагедією. Пройшли десятиліття, однак систематичне вбивство мільйонів євреїв та представників інших національностей досі шокує. Голокост - це найбільший в історії злочин проти людяності.
Антисемітська політика, яку проводили нацисти після приходу до влади в Німеччині, з початком Другої світової війни набула жахливих форм. Почалося планомірне і систематичне знищення нацистами єврейського населення Європи. Відразу після загарбання Польщі, де проживала одна з найбільших єврейських громад, усе єврейське населення було розміщено у спеціально створених гетто — відокремлених від зовнішнього світу поселеннях з мінімальними умовами для проживання.
Концентраційні табори стали створюватися в 1941 році на території Польщі, куди звозили усіх євреїв, уцілілих у завойованій німцями Європі. До цього часу вже було знищено близько мільйона євреїв.
З нападом на СРСР нацисти взялися за "остаточне вирішення" "єврейського питання". Спочатку цілковитому винищенню підлягали євреї, що проживали на території СРСР, а згодом і всієї Європи. За наступаючою німецькою армією рухалися спеціально створені чотири "айзацгрупи" (дві з них діяли на Україні), які повинні були знищувати "ворожі елементи", зокрема євреїв. Вже у перші місяці війни відбулися масові страти євреїв у Литві, Білорусі та на Україні. Страшним символом Голокосту стала трагедія у Бабиному Яру (29-30 вересня 1941 р.).
У січні 1942 р. нацистське керівництво прийняло рішення про створення на території Польщі таборів смерті, обладнаних газовими камерами і крематоріями (Треблінка, Собібур, Майданек, Освенцім, Бєлжец). Створення таких таборів супроводжувалось масовими стратами населення гетто.
На території СРСР протягом 1941-1942 pp. були ліквідовані майже всі гетто, а їх населення відправлено до таборів смерті або знищено на місці.
Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту був заснований у 2005-му році спеціальною резолюцією ООН. У 1945 році радянські війська увійшли до розташованого на території Польщі нацистського концтабору Аушвіц-Біркенау, також відомого як Освенцим. До 27 січня - дня звільнення - в таборі залишалося всього 7 тисяч в'язнів. Десятьма днями раніше війська СС вивезли з табору більше 60 тисяч виснажених людей, десятки тисяч з них загинули під час цього "маршу смерті". За різними даними, за п'ять років існування Освенцима в його стінах загинули до 4 мільйонів людей.
Загалом жертвами Голокосту стали 6 млн євреїв.
Допоки жива людська пам'ять, трагедію Голокосту слід згадувати із соромом і жахом. Людство мусить не забувати про мільйони ні в чому неповинних євреїв і представників інших меншин, про чоловіків, жінок і дітей, яких було знищено варварськими методами, і віддавати їм належну шану.
Людство не повинно забувати, що нацистські табори смерті починалися з ненависті, забобонів й антисемітизму. А пам'ятаючи про витоки зла, завжди протистояти спробам розпалити ненависть і міжнаціональну ворожнечу. Пам'ять про Голокост необхідна нам для того, щоб наші діти ніколи не були жертвами або байдужими спостерігачами проявів ворожнечі. Тепер, коли Голокост відходить у минуле, нинішнє покоління має продовжити естафету пам'яті і відстоювати гідність людини. Темою цього дня має стати вічна пам'ять і зобов'язання докласти зусиль до недопущення ґеноцидів і злочинів проти людяності.
